Віктора Щадея ужгородці знають як найактивнішого депутата міської ради, якому вдається зупиняти міську владу в її бажанні забудувати, знищити, вкрасти. Саме його вважають ймовірним переможцем на виборах мера. Як буде розвиватися місто після зміни міського голови та що можливо зробити в Ужгороді, якщо змінити підходи до витрачання міських коштів, наша газета розпитала самого Віктора Щадея.
– Яким буде Ужгород за керівництва Віктора Щадея?
– Завдяки децентралізації за останні 5 років в місті з’явилося стільки коштів, скільки б вистачило на відновлення Ужгорода за кілька років. На жаль, для міста це були втрачені роки. Оскільки не було розвитку, відбувалося неякісне «латання дір». Я зміню цей стан речей.
 
Наша мета – протягом року-півтора збудувати один якісний просторий дитячий садок в Ужгороді. Бюджет міста це дозволяє. Також місту необхідна школа. Крім того Ужгороду потрібно 60 сучасних спортивних і дитячих майданчиків, де мешканці цілими родинами можуть проводити час.
 
Найперше – ми протягом 9 місяців поставимо нові автобуси на маршрути, якими користуються ужгородці. Нові муніципальні автобуси замінять всі недолугі маршрутки часів Андріїва. Ужгород отримає нарешті такий транспорт, який не принижує гідність людини. Багато міст України вже кілька років тому змінили свій автопарк. У нас це не виходило через те, що міські перевезення – це родинна справа теперішнього мера. І тому питання оновлення міського автопарку штучно затягувалась.
 
Другий момент – зробити аудит всіх скандальних ремонтів, які тягнуться у місті. За всі роки. Щоб змусити підрядників виправити ті огріхи, що вони зробили. А переплати, які були, повернути у бюджет. І ми зупинимо практику списувати кошти на роботи, які не були проведені. Ще одне завдання – провести інвентаризацію по всіх районах міста. Це можна зробити за кілька місяців. По більшості у мене інформація вже є, спілкуюся з людьми, збираю все докупи. Місто повинне змістити акценти. Бо Ужгород – це не тільки Петефі. Є дуже багато мікрорайонів, які давно вже потребують підтримки, допомоги. Їх треба оживляти, ремонтувати тротуари і двори, прокладати велодоріжки. Не може так бути, що у площу Петефі вклали всі гроші, поробили величезні кошториси, а інші мікрорайони залишаються в ямах. Всюди живуть ужгородці, які заслужили на частину бюджету для ремонтів.
 
Третій момент – нарешті згадати про освіту і медицину. Їх незаслужено відсунули на задній план. Таке враження, що в Ужгороді крім того, як купити бруківку, мерія ні про що не думає. Місто має поставити на перше місце ці сфери. Тому що це стратегічні речі, які стосуються майбутнього нашого міста. Місто має забезпечити освіту і медицину всім необхідним, що ужгородці не були змушені доплачувати за все зі своєї кишені.
 
Підходи, за яким ремонтували дороги та реконструювали будівлі, мають піти у минуле. Кошти міста мають отримувати найкращі виконавці робіт, а не «прокладки»-підрядники.
 
Я хочу щоб на Ужгород рівнялися інші міста, а не ми були вторинними. Ужгород – унікальне місто, завдяки своїм можливостям, географічному розташуванню. Коли потенціал міста розкриється, Ужгород стане найкращою своєю версією.
Віктор Щадей постійно зустрічається з ужгородцями. Одна з останніх відбулася з мешканцями мікрорайонів Горяни та Радванка. Основні проблеми: безпека жителів, крадіжки, водопостачання і каналізація, благоустрій.
– В Ужгороді ще є проблема з водопостачанням. Ціна на воду постійно зростає. Як змінити цю ситуацію?
 
– Проблема є, але її вирішення відкладається дуже давно. В першу чергу потрібна заміна мереж водопостачання. Вони в дуже поганому стані, через це Водоканал має великі втрати води, за які, в кінцевому рахунку, платять споживачі. Через втрати води і застаріле енергозатратне обладнання постійно ростуть ціни на воду – треба це виправити і забезпечити чесні ціни.
 
– Наступний момент – реконструкція очисних споруд. Нинішні очисні споруди не розраховані на ту кількість населення, які має Ужгород. А ті потужності, що є, давно потребують ремонту. Окремої уваги потребує проблема зливової каналізації – зараз вона перебуває в занедбаному стані. Треба її відновлювати. Крім того, при асфальтуванні потрібно обов’язково включати в проектну документацію оновлення системи зливової каналізації. Бо без цього покриття швидко руйнується, а вулиці і двори під час дощу перетворюються на озера.
 
Ці питання потребують серйозних коштів, але, якщо мислити стратегічно, для міста дуже важливо вирішити проблему з водопостачанням та очисними спорудами. Це питання будемо вирішувати за допомогою центральної влади. Будемо працювати з Кабміном, щоб отримати необхідні для міста фінансові ресурси.
 
Крім того, як депутат міської ради, я спілкувався з нашими європейськими сусідами. У нас спільний водний басейн, тому паралельно треба звертатись і до них – переконаний, Ужгород може розраховувати і на їхню допомогу.
 
– За рахунок чого місто буде розвиватися? У нас немає великого виробництва, інтелект виїжджає за кордон.
 
– Ми маємо створити умови для того, щоб невеличкі виробництва почувалося захищеними. Щоб ті, хто створюють робочі місця, знали, що правила ведення бізнесу однакові для всіх і не зміняться від бажання когось одного.
 
Окремо треба виділити туризм. Якщо не захистити місто від хаотичної забудови без правил, то Ужгород просто буде знищений і ми нічим не будемо відрізнятися від міст центральної України.
 
Для подальшого розвитку туризму треба аеропорт. Наше летовище не стане, звісно, транспортним хабом. Адже поруч є Львів та Будапешт. Але у нас можуть сідати літаками, які забезпечать турпотік в Ужгороді.
 
Треба розширювати пропускну спроможність переходу через КПП Ужгород – Вишнє Нємецке (Словаччина). Зробити утричі більше смуг, щоб знати навантаження на прикордонному переході. Ужгородці повинні швидше потрапляти у сусідню Словаччину, а словаки до нас, і залишати гроші у нашому місті. Розвиток міста – це комплексна історія. Тут мають співпрацювати влада, і звичайні громадяни, ОСББ, інші організації – з врахуванням інтересів усіх.
Віктор Щадей – найбільш активний депутат міської ради
 
– Ви знайшли союзників на майбутніх виборах?
 
– На сьогодні публічно оголошено, що мене висуває партія «Слуга народу». Це партія, яка сьогодні присутня в обласній адміністрації, на рівні Києва. У нас вибудовано хороший діалог і багато речей для Ужгорода нам вдасться зробити. Особливо стратегічні речі, питання інфраструктури міста.
 
У 2014 році я висувався у депутати ВР по ужгородському округу. Тоді я не переміг, але я вдячний всім ужгородцям, які проголосували. По багатьом дільницям я був першим і внутрішньо це була перемога. Складні були вибори, я виніс з них уроки для себе.
 
Власними силами кампанію виграти неможливо. Потрібні не тільки ресурси на кампанію, але й необхідно подолати складну ситуацію з підкупом, який стає ключовим моментом. Для цього необхідно мати союзників.
 
– Кого ви бачите у команді, якщо станете міським головою? Вам треба буде мати більшість у міській раді.
 
– Я можу сказати, що політичний поділ в міській раді завжди дуже відносний. В усіх фракціях можна знати порядних людей, які переживають за майбутнє міста. З ними можна знайти спільну мову. Сподіваюсь на те, що у міській раді буде більшість порядних ужгородців.
 
– Якщо Ви цікавитеся історією, то скажіть, за яких часів Ужгороду було найкраще? Чи ще не настав цей період?
 
– Це було тоді, коли з’явилося місцеве самоврядування, коли люди отримали можливість впливати на процеси у місті. А найбільш яскравий час, коли відбувся поштовх до розвитку, це період, коли Закарпаття перебувало у складі Чехословаччини І багато хто у цьому солідарний.
 
Ще 100 років тому Закарпаття жило за принципом Томаша Марсарика – «Не боятися і не красти». Ще 100 років тому Чехословаччина жила за цим принципом. На жаль, тепер в Ужгороді багато політиків, керівників міста не можуть почати жити за цим принципом. Я хочу повернути це гасло у міську владу Ужгорода – «Не боятися і не красти!».
Звісно, відбувалося багато звершень і до, і після. Але той період був часом становлення більш справедливого суспільства, коли запрацювали механізми демократії, які, на жаль, багато в чому дотепер недосяжні. Як тоді, сто років тому, у 20-30-х роках в Ужгороді. На жаль, мало бути інакше. Ми бачимо, що багато країн Європи зробили величезний крок уперед. А ми все продовжуємо тупцювати на місці. Не можемо вибратися з цієї клановості, корупції, занедбаності, занепаду. І якраз тих принципів, які були у Чехословаччині, нам не вистачає.
 
Тодішнє гасло у президента Чехословаччини Томаша Марсарика – «Не боятися і не красти». Ще сто років тому Чехословаччина жила за цим принципом. На жаль, тепер в Ужгороді багато політиків, керівників міста не можуть почати жити за цим принципом. Я хочу повернути це гасло у міську владу Ужгорода – «Не боятися і не красти!».

Також по темі

В школі № 6 винесли бюлетень.

  Схоже активізувалася технологія “Карусель”. На місці працює