Приїжджаєте одного дня за місто, у віддалений куточок Карпат в надії усамітнитися з природою і насолодитися її красотами. Натомість повз вас одна за одною в ріці пропливають пластикові пляшки. А то й більше: не просто пропливають, а накопичуються й утворюють справжнісінькі затори. І це не вигадка – такі реалії сьогодення. Нещодавно в обласному центрі запрацювала перша на Закарпатті станція переробки пластику. Журналісти Uzhgorod.net.ua поцікавилися у керівника станції заготівлі вторсировини «Проектна, 3» Руслана Шварца, як це працює і наскільки ефективним може бути у боротьбі з проблемою переробки сміття на Закарпатті.

Затори пластикових пляшок у річках і критика з боку сусідніх держав через те, що їм постійно доводиться прибирати за українцями, – давно не сенсація. Тим часом багато краян досі керуються дідівським принципом «ріка все забЕре», відповідно до якого з давніх-давен сміття кидали у водойми і проблем не було. Не було їх, ясна річ, через те, що діди у воду кидали органіку, яка розкладалася. А пластик у той час просто не виробляли. Зараз же засилля пластикового сміття наносить непоправної шкоди довкіллю. Щоденно людство викидає тонни пластику, вагома частина якого потрапляє у природу. Це одна з причин глобального потепління, проблем зі здоров’ям, вимирання тварин.

Нехай невелику в глобальному масштабі, однак вагому за мірками Закарпаття, лепту у вирішення сміттєвої проблеми вносять в Ужгороді на Проектній, 3. В останні дні літа тут запустили станцію з переробки полімерів. Зрозумілішою мовою – переробляти почали ПЕТ-пляшку.

ПЕРЕРОБКА ОДНІЄЇ ПЛЯШКИ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДЕСЯТКА ЕТАПІВ

Керівник підприємства, або ж «начальник», як його жартома називають колеги, Руслан Шварц розповідає, що під час переробки пляшка проходить довгий шлях у майже 10 етапів: її подрібнюють, кілька разів очищують від домішок та промивають, знову подрібнюють, просушують.

«У людей склалася хибна думка, що для переробки достатньо просто подрібнити пляшку. Насправді ж це тривалий процес. Наприклад, на етапі гарячої мийки у так званому «чайнику» ми вимиваємо пластик при температурі 80-90 градусів. Це потрібно для того, аби відмити залишки жиру та клею. При цьому на кожному етапі переробки відбувається відділення домішок – етикеток, кришок, бруду. ПЕТ для виробництва якісного продукту має бути ідеально чистий і сухий», – пояснює Руслан.

Зараз в Ужгороді достатньо потужностей, аби повністю «закрити» цикл: на Проектній, 3 приймають вторсировину, сортують її та переробляють. А невдовзі, ділиться планами Руслан, планують і запускати власне виробництво з переробленої сировини.

«Що можна буде робити з цього ПЕТу? Та що завгодно! Із нього навіть набивку для пуховиків роблять – це складова синтепону. Ну і постільна білизна, футболки чи джинси теж не обходяться без ПЕТу. Хоча й інших варіантів багато: це може бути покриття для теплиць, забори, меблі, труби, спорттовари тощо».

УЖГОРОД МОЖЕ ПЕРЕРОБЛЯТИ ПЛАСТИК ВСЬОГО ЗАКАРПАТТЯ І ЧАСТИНИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

Цікаво, що конкуренція серед переробників ПЕТ в Україні дуже низька, а от попит і можливості – величезні.

Руслан Шварц каже: «Для повноцінної роботи лінії потрібно завантажити 1.5-2 тонни сировини. Щоб повністю їх переробити, з нашими потужностями потрібно близько 2 годин часу. Тобто за день це може бути до 10 тонн. За моїми підрахунками, на місяць при роботі в одну зміну (8-годинний робочий день) ми можемо легко переробляти близько 100 тонн пластику. Зараз по Ужгороду ми не маємо стільки сировини, а отже, можемо переробляти все, що буде давати область. Більше того: якщо працювати у 3 зміни, ми можемо переробити 400 тонн ПЕТ-тари. А це – частина Західної України».

«ВАЖЛИВО НАШОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НЕ НАШКОДИТИ ДОВКІЛЛЮ»

Ще один важливий момент – екологічність виробництва. Ясна річ, що це вже порятунок довкілля від пластику. Однак часом можна почути думки, що переробка пластику – це шкідливі викиди.

На це Руслан Шварц каже: «Ми працюємо на якісному обладнанні іноземного виробництва. Воно не нове, але удосконалене під сучасні вимоги. І найважливіше: у процесі переробки ми не використовуємо хімію. Бо більшість пластику, який переробляємо – відносно чистий. Однак якщо ми почнемо працювати із полігонною сировиною, яка дуже брудна, тоді будемо використовувати лише, наголошую, органічну хімію. І інший важливий момент: для чистоти виробництва ми «закопали» величезні гроші – проклали нову гілку каналізації. У нас стоять фільтри на обладнанні, а вода використовується повторно і здебільшого випаровується. Я розумію, що важливо нашою діяльністю не нашкодити довкіллю».

Я ТЕЖ ХОЧУ СОРТУВАТИ!

Після запуску лінії переробки на Проектну почали активніше звертатися щодо співпраці. При чому не лише з Ужгорода, а навіть із інших районів. А отже – проблема не лише на часі, важливість її вирішення розуміють.

В Ужгороді до сортування вторсировини все активніше долучаються соціально відповідальні бізнеси, навчальні заклади, ОСББ і, звісно, окремі громадяни (останні, до речі, часто навіть не беруть грошей за здану вторсировину).

«Якщо ви сортуєте – це вже добре. А якщо сполоснете ПЕТ-тару від залишків продукту – тоді взагалі супер. Пляшку потрібно скрутити і здати туди, де вона точно піде на переробку. Все решта – наша робота», – роз’яснює Руслан.

Актуальні ціни станом на вересень 2020 року (невдовзі їх планують підвищити):

Картон – 1 грн
Папір – 1.5 грн
ПЕТ – 3 грн
Скло – 20 коп \ кг
Пивна пляшка – 40 коп \ шт
Пункти здачі: Проектна, 3, Станція заготівлі «Вторинка» (Невицьке) та ЕкоЧубаки.

Ксенія ШОКІНА спеціально для Uzhgorod.net.ua

Також по темі

Мер Андріїв через 5 місяців після виборів передумав повертати приміщення, викрадене у ОСББ, як обіцяв перед виборами.

Міська влада в собі Управляючої міським майном, Тетяни